Завідуюча бібліотекою Чернявська Віра Миколаївна презентує матеріали "Із довіду роботи"

Мета. Пробудити в учнів почуття особистої

відповідальності за охорону навколишнього середовища, виховувати любов до рідного краю.

Художнє оформлення. Плакати, біологічні бюлетені, що відображають екологічну ситуацію краю, слайди з краєвидами куточків природи; виставка літературних творів та публікацій з періодичних видань, присвячених охороні природи, конкурсні роботи учнів (юних художників та дизайнерів) «Людина і природа».

Музичне оформлення. П.Чайковський «Пори року»; пісні та мелодії сучасних композиторів, присвячені природі.

1-й учень.

Послухайте, як дихає земля,

Як щирістю і ласкою розкрилась,

Немов маленьке сонне немовля

Неначе мати, що над ним схилилась.

І навіть всі замовкли солов'ї,

Бо дихання землі зачарувало.

А ні шелесь, замріялись гаї

І зорі з неба падать перестали.

Здається, сам немов у землю вріс,

Як грудочка, а чи мала піщина.

— Ти до землі всім серцем прихились, —

Мені шепоче рідна Україна.

(І. Гончар)

2-й учень.

Дзвони літа я чую над лугом,

Чую голос вільшанки в гаю.

Ми ще вранці зібралися з другом

Знов піти на лугівку свою.

Там веселка у росах іскриться,

Тиху думу нашіптує гай.

Там у кожного є таємниця,

Тож попробуй знайди, відгадай.

Скільки барви, проміння розлито,

Кожний паросток дише теплом.

В сизих травах купається літо,

Жайвір небо торкає крилом.

Пахне кашка — білянка медова,

Босі ноги лоскоче трава, —

То цупка, то м'яка, то шовкова,

Вся земля, мов істота жива.

1 ріднішої в світі немає, —

Бачу зблизька її, з далини:

Ген до обрію, до небокраю

Розляглися пшеничні лани.

Соком повниться кожна зернина,

Кожна стежка біжить до Дніпра.

Це наш сонячний край — Україна,

Це дитинства щаслива пора.

(М.Сингаївський)

3-й учень.

Поглянь: уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці мрійно шелестить,

Траві струмок воркоче

Відбились зорі у воді,

До хмар летять тукани,

Там ллються пахощі густі,

Там гнуться верби...

(О.Олесь)

У залі гасне світло, звучить музика з циклу «Пори року» П.Чайковського. Проектуються слайди із зображенням куточків природи України.

Ведучий. Природа землі унікальна і неповторна. Кожен її куточок прекрасний по-своєму. Духмяний аромат нам дарують розквітлі сади навесні, а літні лісові поляни щедро пригощають запашними суницями. Величаві бори та білокорі березняки, зустрічаючи пташиним співом, наповнюють грибами наші кошики. Дійсно, наша земля щедра і привітна, проте останнім часом їй живеться тяжко.

Музика замовкає. Проектуються слайди з видами спотвореної людиною природи.

4-й учень.

Як тихо над краєм, а серце стривожено б'ється.

Земля промовляє, як їй нелегко живеться.

Від горя і болю сміятись давно перестала,

Бо в'їлися бомби, снаряди впилися, як жала,

Виходить в дорогу в чудовім весільнім цвітінні,

Збива босі ноги посипаним ядом каміння.

Чудове повітря отруйним насичене газом.

І дихати грудям все важче і важче щоразу.

Сплюндрована врода водою гнилою і сміттям,

Ледь видно природу під порваним сірим лахміттям.

В покраянім тілі пластами лежать хімікати,

Рубці затверділи, а їй же ще жить і кохати.

Що буде, не знаю, в тривозі заламує руки,

Скрізь горе безкрає, і всюди Чорнобиля муки.

Напевне, загине, як зміни на краще не буде.

Ви мужні і сильні, під захист візьміть її, люди!

(К.Піка)

Ведуча. Скільки, ран на ній залишили люди:

засмічені ріки та моря, поріділі ліси, спотворені цезієм та хімічними речовинами землі, насичене отруйними парами повітря.

5-й учень.

Що писати про природу? —

Вся померкла.

Україна моя рідна

напівмертва.

Річечки мої, озера —

краплі-сльози,

верби, кущики калини

при дорозі,

качечки мої,

замучені ставочки,

не питайте, де білитиму

сорочки,

не дивіться,

яку питиму водицю,

в яку землю зерно вкину

для годиться...

(К.Дужа)

Ведучий. Подумки лину в недалекі роки: переді

мною зелений луг біля самого лісу. Тут недавно шуміла блакитноока річечка...

Ведучий. Ось і зараз перед очима річка-безіменка, яка ранньою весною розливалася від талих вод та дощів. Правда, дні влітку міліла, проте вода в ній була така чиста, що на бачили і камінці, й пісок, і срібних рибок. Ця синьоока річечка у літню спеку купала засмаглих дітлахів, давала насолоду рибалкам, а ще напувала корів і коней, які ввечері йшли з паші додому. Багато задушевних пісень чула щебетлива річка, а бувало... і сама співала... А тепер послухайте, що промовляє річка-безіменка.

Ведуча. Дж, Даррел у книзі «Наш друг ліс» писав:

«Річ у тім, що нині більшість людей не усвідомлює, наскільки ми руйнуємо світ, у якому живемо. Ми поводимось, як малолітні недоумки, залишені без нагляду в незрівнянному, дивовижному саду, і повільно, але впевнено перетворюємо його в безплідну пустелю за допомогою струг, пилу, серпів і вогнепальної зброї...»

Ведучий. У книзі «Політ без приземлення» (авт. — О.Дмитренко) читаємо: «Саме рослина найпершою на Землі вловила благовісну енергію Сонця, вік за віком і мільйон за мільйоном років нагромаджувала її, щоб скласти неперевершене багатство —життя на Землі небесній. Саме рослина пробудила його плин у воді та на суші, привела на Землю комаху та звіра; то була мить осявання на планеті; перед обличчям природи постала гомо сапієнс — «людина розумна».

Її гучний прихід потривожив природу і засіяв багато проблем. Еволюція еволюцією, та в Червону книгу потрапляють усе нові й нові рослини, комахи, тварини. Те, що нібито вивіз «по парі» в своєму ковчезі під час всесвітнього потопу Ной, сьогодні частенько тоне в каламуті байдужості, ядучих стоків та смогів...

А рослина ж чутлива, як чиста непотолочена, незіпсована дитяча душа...

Без царства рослин зупиниться плин життя на Землі.

Ведуча. Людина — захисник живого на Землі,жаль, дехто про це забуває, і своїми необдуманими діями чинить зло природі та й самому собі теж.

(Звучить пісня «Три поради», сл. Ю.Рибчинського. муз. І.Поклада)

Твої хати й сади все пливуть і пливуть у диму.

Твої болі й страждання я, рідна, на себе візьму.

Каламутний Дніпро вже аж стогне від горяі гніву

Від кислотних дощів в'януть трави тривожно

Шумних птахів зникають на наших полях голоси.

Вже не можна будь-де просто неба водиці напиться,

Бо не зможуть нащадки ніколи й ні за що простить,

Голос правди святої потрібно давно підіймати,

Бо без неї нам теж, зрозумійте, на світі не жить.

Піднімися з колін, хай шумують на вітрі хліба,

Хай народ твій пізнає добробут постійний і щастя,

І не гне його більше ні горе страшне, ні журба!

Ведучий. Дійсно, потрібно задуматись над нашими людськими часто безглуздими вчинками по відношенню до природи.

У центрі сцени — зображення обгорілого дерева. Лунає, сумна трагічна музика, виходить дівчина в темному одязі зі свічкою в руках. Чути, як б'ють дзвони.

Ведуча

Дзвони Чорнобиля будуть болем відлунювати в серцях ще не одного покоління. Привиди, обгорілих дерев, запустілих полів і лугів довго нагадуватимуть про цю страшну трагедію.

Ведучий

Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знов і знов буде повертатися. до трагічних квітневих, днів 1986 року.

Ведуча. Вдумайтесь: скільки народ і держава втратили від одного Чорнобиля? Чи є гарантія: того, що більше такого не скоїться? Саме тому громадяни України стурбовані розбудовою існуючих атомних електростанцій, експлуатація яких не дає цілковитої гарантії безпеки для людей і природи.

Ведучий. Яка ж вона зранена, моя Україна, моя рідна земля... І все це через нашу людську байдужість! Багато чого ще не пізно виправити. А для того, щоб допомогти природі, треба вивчати її. Тут у пригоді стануть книги, екскурсії, екологічні експедиції по рідному краю.

Ведуча. Головне-пам'ятайте; чим швидше ви надасте допомогу пошкодженому дереву, тварині, яка потрапила в біду, тим багатшою і прекраснішою буде природа рідної України, тим більше користі й радощів подарує вона нам.

Звучить пісня “Любіть Україну!” сл. В. Сосюри, музика В.Байкіна.